Міжнародна група дослідників розкрила природу незвичного радіосигналу, який надходить до Землі з відстані понад 5000 світлових років. Згідно з результатами дослідження, оприлюдненими у виданні Nature Astronomy, джерелом регулярних імпульсів, що повторюються приблизно кожні 8 хвилин, є подвійна зоряна система, що складається з білого карлика та зорі, подібної до нашого Сонця.
Сигнал, зареєстрований під індексом GPM J071507−114153, був вперше зафіксований наприкінці 2024 року за допомогою радіотелескопа, розташованого в Австралії. Через стабільну періодичність це явище класифікували як довгоперіодний перехідний сигнал. Вчені з Університету Кертіна підкреслюють, що це перший випадок, коли подібні хвилі вдалося зафіксувати від білого карлика, який обертається навколо зорі G-типу.
Ключовим етапом роботи став аналіз 100 годин спостережень за об'єктом. Чітка структура імпульсів дозволила науковцям довести, що щільне ядро мертвої зірки рухається навколо свого компаньйона, а саме випромінювання генерується безпосередньо білим карликом або в його безпосередній близькості. Астроном Сем Максвіні зазначив, що отримані дані вказують на локалізацію пульсацій саме в цій зоні. Додаткові спостереження, проведені в обсерваторії Кека, підтвердили характеристики другої зірки та дозволили зафіксувати на ній активні процеси зореутворення.
Дослідники нагадують, що довгоперіодні перехідні явища почали вивчати ще у 2005 році, проте активний інтерес до них зріс лише з 2022 року. На відміну від класичних швидких пульсарів, ці об'єкти демонструють тривалі паузи між імпульсами, які можуть тривати 18, 21 хвилину або, як у цьому випадку, 8 хвилин. На сьогодні відомо про 12 таких об'єктів, причому щонайменше чотири з них є частиною подвійних систем.
Астрономка Наташа Херлі-Вокер висловила захоплення тим, що сучасні технології дозволяють використовувати радіохвилі для відстеження космічних штормів на таких величезних відстанях. Вчені переконані, що подальше вивчення цього феномену стане ефективним інструментом для пошуку білих карликів, які залишаються невидимими для традиційних оптичних телескопів.