Науковці виявили, що масові ритуальні жертвоприношення у Стародавньому Перу, які часто збігалися з кліматичними катастрофами, не відображалися на рівні агресії у повсякденному житті місцевих мешканців. Свідчення таких ритуалів неодноразово знаходили в руїнах поселень долини Ламбайєке, що розташована між Андами та узбережжям Тихого океану.
Оскільки існує ймовірний зв'язок між людськими жертвоприношеннями та руйнівним кліматичним явищем Ель-Ніньо, археологи припускали, що в умовах дефіциту ресурсів суспільство могло стати більш жорстоким. Проте нове дослідження, результати якого оприлюднило видання ScienceAlert, спростовує цю гіпотезу. Томас Снайдер із Нью-Йоркського університету зазначив, що вчені припускали: якщо масштабні жертвоприношення були ознакою глибокої кризи, то насильство мало б проникати й у побут людей.
Снайдер разом із біоархеологом Хаагеном Клаусом з Університету Джорджа Мейсона проаналізували скелетні рештки 1633 осіб, знайдених у 30 локаціях долини Ламбайєке. Дослідження охопило близько 3000 років історії регіону — від доколумбової культури Купісніке (близько 1500 року до н. е.) до пізнього колоніального періоду. Вчені шукали сліди міжособистісних конфліктів або випадкових травм, припускаючи, що екологічний стрес через посухи та повені міг змушувати людей працювати інтенсивніше, що призводило до травматизму, або ж провокувати боротьбу за їжу.
Хааген Клаус пояснює, що правителі культур Моче та Сікан, ймовірно, утримували владу, позиціонуючи себе як посередників між людьми та природою. Масштабні жертвоприношення перед крахом цих політичних систем виглядають як спроби відновити природну рівновагу через принесення в дар надприродним силам найціннішого — людських життів. Саме в долині Ламбайєке ці свідчення насильства є найбільш очевидними.
Однак результати аналізу виявилися неочікуваними: ознаки травм, пов’язаних із міжособистісними конфліктами, виявили лише на 25 черепах, а травми від нещасних випадків зафіксували лише у 77 осіб. Статистичного зв’язку між кліматичними чинниками, такими як повені внаслідок Ель-Ніньо чи рівень опадів, та випадками насильства чи побутового травматизму встановлено не було.
Ці дані суттєво відрізняються від результатів досліджень на інших пам’ятках в Андах, де сліди насильства зустрічаються значно частіше. Вчені припускають, що мешканці долини Ламбайєке могли бути менш вразливими до наслідків посухи завдяки близькості до океану, що забезпечувало їм доступ до торгівлі та альтернативних джерел харчування.