Палеонтологи ідентифікували новий вид доісторичного верблюда з «вампірськими» іклами

• Валентина Тац

Близько 11–12 мільйонів років тому територією Північної Америки мешкав унікальний вид верблюдів, що вирізнявся незвичними вигнутими іклами. Як повідомляє видання The Independent, відкриття стало результатом повторного аналізу колекції скам'янілостей, які тривалий час зберігалися в архівах, але не були детально вивчені.

Новий вид отримав наукову назву Vampyrocamelus welshi. Згідно з результатами дослідження, ці тварини населяли землі, де сьогодні розташовані американські штати Техас, Оклахома та Небраска. Головною анатомічною особливістю виду стали дві пари масивних вигнутих зубів у верхній щелепі. Дослідники зазначають, що найбільш вираженими ці ікла були у самців, тоді як у самок вони мали вигляд значно менших кілочків. За словами вчених, верхні ікла та перші премоляри у черепах самців були надзвичайно великими та загнутими назад, що робить їх унікальними порівняно з будь-якими іншими відомими представниками родини верблюдових.

Матеріали для дослідження були знайдені у фондах Американського музею природничої історії в Нью-Йорку. Фахівці опрацювали понад 100 зразків, включаючи черепи, щелепи, зуби та фрагменти кінцівок, які були зібрані в Техасі в період з 1929 по 1960 рік. Порівняльний аналіз пропорцій цих решток із кістками інших доісторичних верблюдів дозволив палеонтологам підтвердити, що вони мають справу з раніше невідомим родом. Водночас науковці зауважують, що через відсутність деяких частин скелета, зокрема хребців та повних кісток таза, повна реконструкція зовнішнього вигляду тварини наразі є неможливою.

Попри грізний вигляд, Vampyrocamelus welshi був рослиноїдною істотою і належав до ранньої еволюційної гілки верблюдових, спорідненої з сучасними ламами. Вчені припускають, що «вампірські» ікла не використовувалися для полювання чи споживання м'яса. Найімовірніше, вони слугували інструментом для демонстрації сили та внутрішньовидової конкуренції між самцями, виконуючи функцію, подібну до рогів у сучасних оленів.

Обговорення