Пандемія коронавірусної інфекції спричинила прискорене біологічне старіння серед дітей, підлітків та дорослих, причому найвищий рівень впливу стресу зафіксували саме у підлітковому віці. До таких висновків прийшли фахівці Інституту психіатрії Товариства Макса Планка в Мюнхені, результати роботи яких були оприлюднені в науковому виданні PNAS. Водночас автори дослідження наголошують, що отримані дані не є прямим доказом того, що саме пандемія стала першопричиною цих змін.
У межах дослідження вчені проаналізували показники 1028 учасників німецького проєкту TwinLife. До вибірки увійшли діти віком від 8 до 10 років, підлітки 14–16 років та дорослі віком 20–29 років. Зразки слини для аналізу ДНК збирали двічі: до початку першого локдауну в березні 2020 року та після завершення другого локдауну в період з зими до весни 2021–2022 років. За допомогою чотирьох різних методів, відомих як епігенетичні годинники, науковці вимірювали хімічні мітки в ДНК, що дозволяють визначити біологічний вік організму, який може відрізнятися від паспортного.
Результати показали, що три з чотирьох використаних методів зафіксували прискорення процесів старіння. Найбільш виражені зміни спостерігалися у підлітків, тоді як у дорослих вони були менш помітними. У дітей прискорення виявив лише один із методів, що, на думку вчених, може свідчити про обмежену ефективність деяких інструментів оцінки для цієї вікової групи. Ключовим фактором для підлітків став суб’єктивний досвід переживання пандемії, зокрема обмеження соціальних контактів. Як зазначила співавторка дослідження Алісія Шове, це вказує на особливу чутливість підліткового віку до стресових чинників.
Дослідники також виявили, що прискорене старіння частіше проявлялося в осіб, які мали проблеми зі здоров’ям ще до початку пандемії, а також у представників родин із нижчим соціальним статусом. Додатковими факторами ризику стали надмірна вага та вплив куріння. Директорка інституту Елізабет Біндер підкреслила, що стрес найбільше вплинув на тих, хто перебував у групі ризику ще до 2020 року.
Наразі вчені не можуть остаточно стверджувати, чи є ці зміни небезпечними для здоров’я в довгостроковій перспективі. Потрібні подальші спостереження, щоб зрозуміти, чи збережуться ці епігенетичні зрушення та чи призведуть вони до розвитку захворювань у майбутньому. Також науковці припускають, що на результати могли вплинути супутні чинники, такі як зниження фізичної активності під час карантинних обмежень.