Випадкова знахідка в приватному саду австралійського штату Новий Південний Уельс перетворилася на важливе палеонтологічне відкриття. У 1996 році ландшафтний дизайнер Девід Кінг під час будівництва підпірної стіни на ділянці Міхайла Міхайлідіса помітив у привезеному з кар'єру камені незвичні відбитки. Як повідомляє видання People, згодом з'ясувалося, що це рештки амфібії, яка мешкала на Землі понад 240 мільйонів років тому.
У 1997 році власник саду повідомив про знахідку Австралійський музей. Докторка Енн Воррен, проаналізувавши зразок, класифікувала його як представника вимерлої групи темноспондилів. Цікаво, що скам’янілість свого часу експонувалася на виставці, де її побачив 12-річний школяр Лахлан Гарт. Вражений побаченим, хлопець згодом обрав палеонтологію своєю професією, влаштувався до музею та присвятив вивченню цього зразка свою докторську дисертацію.
За даними Університету Нового Південного Уельсу, Гарт офіційно описав новий вид, який отримав назву Arenaerpeton supinatus, що в перекладі означає «піщаний плазун на спині». Ця істота жила в тріасовому періоді, населяла прісноводні річки Сіднейського басейну та була хижаком, що полював на давніх риб. За зовнішнім виглядом амфібія нагадувала сучасну китайську велетенську саламандру, проте мала значно масивнішу статуру та сягала 1,2 метра завдовжки. Дослідник також відзначив, що істота мала досить грізний вигляд завдяки специфічним зубам, зокрема парі іклоподібних бивнів на піднебінні.
Унікальність знахідки полягає у винятковому стані збереження. Окрім майже повного скелета, вчені виявили рідкісні відбитки м’яких тканин та шкіри, які зазвичай швидко розкладаються і не доходять до наших днів. Куратор палеонтології Австралійського музею доктор Метью Маккеррі назвав цей зразок однією з найважливіших знахідок у Новому Південному Уельсі за останні три десятиліття. На думку науковців, саме великі розміри дозволили цим амфібіям успішно адаптуватися та пережити періоди масштабних вимирань.